Aequitas

Дана ніколи не вірила в Бога. "Бога придумали люди, а не бог людей!" - казала вона. Саме так: слово Бог звучало з Даниних вуст якось по іншому, з маленької літери.

- А як по твоєму виник світ?

- Як то "як"? - шоковано дивувалась вона так, наче по іншому й бути не могло, - звичайно... шляхом еволюції.

- І ти віриш в цю дурню? В те, що органічна природа пішла від неорганічної?..

- Так...

- Ти лиш подумай, уяви як з примітивної органічної молекули, може вирости величезна макромолекула скажімо якогось білка, чи гемоглобіну, закручена, з різноманітними звязками і складною структурною будовою. Це неможливо!

- А ти хоч читав ту роботу Дарвіна про еволюцію?.. Ти чув щось про вибух?.. Про електричні розряди?..

З Даною неможливо було спорити на цю тему

- Ну добре, а коли б ти побача Бога, чи Ангела, ти б повірила?

- Ну звичайно! Чи ти думаєш, що я принципово в це не вірю?..




І от якось Дана зустріла Бога. Так, такого звичайного як вона собі його й уявляла. От такого бога. Вона стикнулася з ним в пивному домі Роберта Домса. Він вже якраз збирася йти, і Дана налетіла на нього з підносом, мало не розливши на нього соус. Бог був інтелігенсько одягнутий, в чорних мештах і акуратно зачісаний, але не бритий.

- Дана? - здивувався він.

- Бог? - не менш здивовано відповіла Дана.

- А ти звідки мене знаєш?

- В тебе на бейджі написано. А ти про мене де чув?

- А-а-а... читав. Вірші, ше якась там тінь метелика... Одним словом... дурня це все! А шо ти тут робиш?

- Я тут працюю! Чи ти сліпий? А ти мені заважаєш!

- Я тобі заважаю? Ти ледве мені на плечі не вискочила!

- Ну добре, я не маю часу теревенити тут. Але скажи мені одну річ!

- Яку?

- Невже все було так як написано в біблії?

- В якій ще такій біблії? Що там вже знову написали?

- Ну в самій звичайній...

Бог призадумався і трохи здавалося почервонів од сорому. Його ще ніколи не ставили в таке незручне становище з часів Мойсея.

- Ти про ті дощечки? - скептично перепитав він.

- Ні! - обурилась співрозмовниця.

- А-а-а!... - вдавши вигляд, що згадав, затягнув бог, - то теж дерниця! і то хотілося людям тратити час на таку маячню!

- Та ну тебе! - махнула рукою Дана і понесла тацю замовнику, який зазвичай дає їй непогані чайові.

А Бог ще довго стояв посеред залу і намагався пригадати, що ж це за така однойменна біблія.